RPC

Віддалений виклик процедур (Remote Procedure Call, RPC) є основним механізмом комунікації у блокчейн-мережах, що дозволяє програмам викликати підпрограми на віддалених комп’ютерах без необхідності явно прописувати деталі взаємодії. В екосистемі блокчейн технологій інтерфейси RPC слугують стандартизованим інструментом для гаманців, децентралізованих застосунків (dApps) та розробницьких інструментів, надаючи їм змогу запитувати стан блокчейну, надсилати транзакції та використовувати функціонал мережі.

Ідея Remote Procedure Call виникла із потреб розподілених обчислювальних систем і вперше була анонсована і впроваджена у 1970-х роках. Із розвитком інтернету та розподілених технологій RPC перетворився на один із базових методів зв’язку між програмами. Після появи блокчейн-технологій RPC став стандартним протоколом як для міжвузлової взаємодії, так і для підключення зовнішніх застосунків до блокчейнів. Bitcoin, Ethereum та більшість провідних блокчейн-проєктів мають власні специфікації RPC-інтерфейсів, що дозволяє розробникам уніфіковано взаємодіяти з їхніми мережами.

З технічного погляду, у блокчейн-системах RPC зазвичай реалізується на основі протоколів HTTP або WebSocket із використанням форматів обміну даними на кшталт JSON-RPC чи gRPC. Коли користувач або застосунок потребує взаємодії з блокчейном, надсилається спеціалізований RPC-запит на сервер, де функціонує вузол мережі. Запит містить назви методів і параметри — наприклад, для отримання балансу акаунта, надсилання транзакцій або перегляду інформації про блок. Вузол обробляє запит, виконує потрібну операцію і повертає результат. Цей механізм дозволяє розробникам створювати застосунки, що працюють із блокчейнами, не занурюючись у складності внутрішньої мережевої взаємодії.

Незважаючи на зручність, яку RPC створює для розробки блокчейн-застосунків, цей механізм несе низку ризиків і викликів. Перш за все, публічні RPC-точки доступу можуть становити загрозу для безпеки у разі неправильної конфігурації або браку належного контролю доступу, що може призвести до несанкціонованого втручання чи атаки типу "відмова в обслуговуванні". По-друге, велика кількість RPC-викликів створює потенційні вузькі місця продуктивності в умовах високого навантаження, зокрема на публічних вузлах. Крім цього, відмінності у специфікаціях RPC-інтерфейсів різних блокчейн-проєктів ускладнюють створення кросчейн-застосунків. Зрештою, надмірна залежність від окремих RPC-сервісів створює ризики централізації, адже збій у роботі великих публічних провайдерів може вплинути на всю блокчейн-екосистему.

Як незамінний компонент блокчейн-інфраструктури, Remote Procedure Call відіграє вирішальну роль у масштабному впровадженні блокчейн-технологій. Він створює стандартизовані інструменти для взаємодії розробників із мережами, спрощуючи розробку застосунків і знижуючи поріг входу. В міру розвитку технологій RPC-інтерфейси вдосконалюються, щоб відповідати підвищеним вимогам щодо функціональності, продуктивності та безпеки. Підтримка високоякісних, безпечних і надійних RPC-сервісів — фундаментальна умова сталого розвитку всієї блокчейн-екосистеми.